Пишу, короче, как наркоманский комик, а ты, братишка, смотришь и слушаешь, что я скажу. Так получилось, что моя история начинается с того, как я решил купить закладки. Не нужно тут прикидываться мудрецом. Все мы здесь в теме, знаем, что за закладки я имею в виду. Большая дурь, знаешь ли.
И так, я иду по улице, смотрю на эту серую городскую жизнь и понимаю, что мне нужно что-то, чтобы разбавить эту бодягу. Что-то реально крутое. Слышал я, что сейчас актуально такое дерьмо, как оксикодон. Он, мол, дает такой кайф, что аж небо забылось. Решил я идти вперед и нащупать эту нирвану.
Пошел я в свое чудное интернет-путешествие. Хорошенько я накликался в поисковике, просмотрел комментарии на форумах, и вот он, продавец, дает мне "счастливую" ссылку на те самые закладки. Смотришь, а там целая таблица с видами наркосмеси, так что выбор был широкий, как сама жизнь.
Хорошенько я обдумал, сколько мне нужно этого счастья и насколько глубоко я готов погрузиться в этот мир. Но я решил, что надо начать с малого и не сразу улетать в дальние галактики. Поэтому выбор пал на даггу – уж очень этот сорт был обещающим.
Деньги на счету, ссылка в браузере – все готово к погружению. Жму я на кнопочку "купить" и жду, пока все накупленное придет ко мне домой. Но вот проблема: сволочь-продавец оказался таким спидиком, что долго-долго прозевал этот момент. Что я мог сделать? Написал ему злобное письмецо, в котором грозил выпилить его аккаунт с амфетамином, если он не даст мне мое добро немедленно.
Наконец-то, через неделю он ответил, извинился и обещал, что все уже в пути. Мол, я не забуду тебя, братишка, и все будет как надо. Что ж, я решил довериться и ждать, когда наступит "счастливый" момент настоящего расслабления.
И вот, когда я уже подумал, что все пропало, и мое долгожданное счастье ушло к чертям собачьим, ко мне приходит посылка. Небольшая, но плотно упакованная. Я обрадовался, братишка, и решил провести церемонию открытия.
Важно помнить, что наркоманы – это не слоупоки, а бывшие студенты института. Поэтому я подумал, что не помешает создать некоторую интригу вокруг своей новой наркосмеси. И я решил, что лучше всего придумать фейк про армию РФ. Знаешь, такой трешовый рассказ о боевых действиях и дагге для поддержания стрессоустойчивости. Мне казалось, что люди поверят, так как сейчас такая мода на все, что связано с армией.
Так я и начал писать свой фейк. Он звучал так круто и был так связан с наркотиками, что я решил, что это самое оно. Потом я придумал историю о том, как я попал в зону боевых действий, как одолевал врагов под действием оксикодона и как он спасал меня от шакалов-террористов.
Я решил поделиться своим творением с другими. Ведь какая же польза от фейка, если он не станет известным? Поэтому я начал писать на разных интернет-площадках, демонстрировал свою фантазию и надежду, что кто-то поверит. Но, братишка, я, видимо, переоценил свои возможности и недооценил интеллект людей.
Оказывается, в наше время уже не так-то просто обмануть людей. Особенно, когда ты пишешь о чем-то, что не имеет никакого отношения к реальности. Меня начали разоблачать, называя "блефом" и "дуриловкой". Ну что ж, я потратил много времени и энергии, чтобы создать свой маленький мирок. И теперь его обвиняли в лжи. Как они узнали? Просто. Кто-то решил проверить факты, обратившись в военкомат и спросив, служил ли я на самом деле. И, разумеется, им ответили, что нет, мол, такого человека у нас не было.
И вот теперь я здесь, сидя на диване и размышляя о своих поступках. Вот так вот, братишка, одна маленькая ложь стала причиной большой проблемы.
Извини, если я тебя подвел своей историей. Моя жизнь – это история падения и возрождения, и, надеюсь, что в будущем я найду себя и смогу использовать мои ошибки в качестве уроков. Оксикодон, закладки и фейки – все это была большая дурь, которая временно помогла мне забыть о реальности, но в итоге лишь усугубила мою ситуацию.
Вот так, братишка, у нас бывает. Жизнь, она часто как наркотик – заманивающая, притягательная и опасная. Но главное, не забывай, что настоящие приключения и настоящая самореализация находятся в реальной жизни, а не в фейках и наркотиках.
Всем памятник, братишки!
Amphetamine 97%
Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?
Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.
Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.
А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.
На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.
"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"
Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.
Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.
Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?
